СЧВ

СЧВ - системне захворювання сполучної тканини, яке розвивається на тлі генетично зумовленої недосконалості імунорегуляторних процесів. Це призводить до неконтрольованого продукування антитіл до власних клітин та їхніх компонентів з розвитком автоімунного й імунокомплексного хронічного запалення, наслідком якого є ушкодження шкіри, опорно-рухового апарату і внутрішніх органів.

ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ ДЕФЕКТІВ ТОЛЕРАНТНОСТІ

• Т-залежні порушення
• В-залежні порушення

Т-ЗАЛЕЖНІ ПОРУШЕННЯ

• порушення тимічного відбору і знищення автореактивних Т-кл;
• порушення розвитку периферійної Т-клітинної анергії;
• дефекти функції Т-супресорів;
• гіперактивність Т-хелперів.

В-ЗАЛЕЖНІ ПОРУШЕННЯ

• надлишкова відповідь В-клітин на імуностимуляторні сигнали;
• надлишкове продукування В-лімфоцитами таких сигналів;
• знижена відповідь на толерогенні сигнали;
• знижене продукування толерогенних сигналів.

У 25—30% хворих на СЧВ виявляють антитіла до розчинних антигенів тканинних рибонуклеопротеїнів —
Ro (SS-A) і La (SS-B).

АНТИТІЛА ДО RO

• Фоточутлива шкірна висипка;
• Інтерстицйний пневмонії;
• Тромбоцитопенія, лімфопенія;
• Дефіцит СЗ-компонента комплементу;
• Гломерулонефрит, васкуліт.

АНТИТІЛА ДО LA

• Відсутність гломерулонефриту;
• Генотипи HLA-B8, HLA-DR3, HLA-DQ2;

КОМБІНОВАНІ АНТИТІЛА ДО RO І ДО LA

• Ревматоїдний фактор в сироватці крові;
• Підгострий шкірний вовчак;
• Синдром вовчака новонароджених.

Важливе значення в розвитку імунопатологічних процесів при СЧВ має зниження абсолютної і відносної кількості NK-клітин, а також порушення їх функціональної здатності.

1. Зниження цитотоксичної активності NK-клітин: зростає зі збільшенням активності захворювання.
2. Зміни регуляторних NK-клітинних впливів: включають у себе ослаблення активувальної дії на CD8+ Т-супресорів і посилення прямих хелперних впливів на В-клітини.

ЧИННИКИ УШКОДЖЕННЯ ОРГАНІВ ПРИ СЧВ:

• Відкладенням комплексів аг+ат з подальшим ушкодженням тканин;
• Аутоімунні порушення, пов'язані з утворенням тканинних специфічних автоАТ
• Пізній прояв як результат відкладення імунних комплексів;

Діагностика:
1. Гематологічні прказники ( гемолітична анемія з ретикулоцитозом, лейко/лімфопенія, тромбоцитопенія).

2. Імунологічні показники:
АнтиДНК-антитіла до нативної ДНК у підвищеному титрі, наявність антитіл до ядерного Sm-антигену, Антитіла до Ro/SS-A, Антитіла до La/SS-B, виявлення антифосфоліпідних антитіл.

Патогенетична терапія:

1) інгібування активізації Т-лімфоцитів і Т-В-клітинної кооперації (моноклональні антитіла до CD40, експресовуваного Т-лімфоцитами; рекомбінантний людський CTLA-4-протеїн: моноклональні антитіла до родини рецепторів В7 (1/2);

2) блокада продукування автоантитіл до двоспіральної ДНК (внутрішньовенний імуноглобулін; В-лімфоцитарний толероген LJP 394);

3) інгібування депонування в тканинах автоантитіл до двоспіральної ДНК (рекомбінантної людської ДНКази);

4) блокування активізації системи комплементу і депонування її компонентів у тканинах — моноклональні антитіла до 35;

5) модулювання активізації цитокінів (моноклональні антитіла до інтерлейкіну-10; генна терапія; талідомід);

6) імуномодуляція з комплексним механізмом дії (імуноадсорбція, біндарит; мікофенолату мофетте, хлородезоксіаденозин);

7) регуляція балансу естрогенів (дигідроепіандростерон: селективні модулятори естрогенних рецепторів; бромокриптин).

Untitled Slide

Untitled Slide